Перейти до вмісту
Блог

API наявності номерів у готелях: повільні постачальники

Редакція Tekravel
Написано за допомогою ШІ

Завдання зазвичай виглядає невинно. «Додати пошук готелів на сторінку бронювання — постачальник дав нам API наявності номерів у готелях, є sandbox, вистачить одного спринту». Ви читаєте документацію, надсилаєте запит на двох дорослих у Дубаї на три ночі — і отримуєте відповідь. Потім надсилаєте той самий запит для міста, де готелів більше, і довго, незатишно довго нічого не приходить. А коли приходить, це документ такого розміру, що ваш JSON-парсер починає переосмислювати власне життя.

Саме тут робота змінює форму. Перевірка наявності в готелях — не пошук за ключем. Це fan-out: одне запитання вашого користувача перетворюється на багато запитань до багатьох постачальників, і кожен відповідає у своєму темпі, своєю мовою і зі своїм уявленням про те, що таке «номер». Клієнт, який ви будуєте, мусить залишатися корисним, поки цей fan-out ще не завершився. Ця стаття — про проєктування такого клієнта. Вона для розробника, який добре знає REST і JSON, але ще ніколи не пояснював готелю, чому неповоротний тариф гостя показали з безкоштовним скасуванням.

Чому API наявності номерів у готелях повільніший за звичні вам ендпоінти

Пошук авіаквитків і пошук готелів ззовні схожі: запит іде, повертаються варіанти з цінами. Але всередині це різні задачі. Якщо ви читали наші нотатки про те, що насправді передбачає інтеграція API бронювання авіаквитків, то вже знаєте: ціна в пошуку — не завжди ціна при бронюванні. Готелі додають до цього ще одну складність — обсяг.

В одному місті можуть бути сотні готелів. Кожен продає кілька типів номерів. Кожен тип номера продається за кількома тарифними планами — зі сніданком і без, з поверненням коштів і без, тариф для учасників програми лояльності, пакетний тариф. А кожен тарифний план може надходити від кількох постачальників: bedbank, channel manager, прямий контракт, оптовик, з яким ви підписали угоду, бо його алотмент в одному готелі був кращим, ніж у будь-кого. Перемножте все це — і «простий» пошук перетворюється на велике дерево, зібране з кількох джерел, які не погоджуються між собою ні щодо назв, ні щодо ідентифікаторів.

Тож повільна частина — рідко ваш код. Це найповільніший постачальник, на якого ви вирішили чекати.

Поступові результати чи повна відповідь: вибирайте свідомо

Є два чесні способи повертати результати пошуку готелів, і більшість інтеграцій зрештою застрягає десь посередині, де незручно всім.

Чекати на все. Ваш бекенд розсилає запити, чекає, поки кожен постачальник відповість або відвалиться за таймаутом, потім об'єднує, прибирає дублікати, сортує і повертає один повний список. Результат чистий: один запит, одна відповідь, ціни можна порівнювати, бо всі вони вже на столі. Розплата — користувач дивиться на спінер стільки, скільки думає найповільніший постачальник. Щоразу.

Віддавати те, що вже є. Бекенд запускає fan-out і одразу повертає дескриптор пошуку. Клієнт опитує його або тримає відкритий потік і отримує результати партіями, у міру того як постачальники відповідають. Перші готелі з'являються швидко. Платите ви складністю всюди решта: список перебудовується, поки користувач його читає, позначка «найдешевше» може переїхати, а готель, що прийшов від одного постачальника, згодом може отримати дешевший тариф від іншого.

Якщо ваш інтерфейс — сторінка пошуку перед живою людиною, поступова видача майже завжди правильна: людина переглядає варіанти, а не запускає пакетну задачу, і сторінка, яка помітно працює, краща за сторінку, яка мовчки думає. Якщо ж споживач — інша машина, скажімо задача порівняння тарифів чи корпоративний інструмент бронювання, якому потрібна одна остаточна відповідь, — чекати часто простіше і правильно.

Хоч би що ви обрали, три правила тримають поступовий клієнт при здоровому глузді:

  • Кожна партія несе стан завершення всього пошуку, щоб клієнт розрізняв «більше результатів поки немає» і «більше результатів не буде взагалі».
  • Результати об'єднуються на сервері за стабільним ключем готелю, а не дописуються в кінець. Клієнт ніколи не повинен сам з'ясовувати, що дві картки — це одна й та сама будівля.
  • Сортування за ціною попереднє, доки пошук не завершився, і інтерфейс про це прямо каже. Користувачі пробачають список, який поступово встановлюється; вони не пробачають позначку «найнижча ціна», що виявилася хибною.

Як моделювати номери й тарифні плани, щоб модель не розвалилася

Саме тут більшість готельних інтеграцій тихо ламається, і поломка спливає через кілька місяців — як звернення в підтримку, а не як баг-репорт.

Спокуслива модель — пласка: у готелю є список пропозицій, у кожної пропозиції — назва номера і ціна. Виглядає гарно. Потім один постачальник повертає «Deluxe King» і «Deluxe Room, 1 King Bed» для очевидно того самого номера, інший дає однакову назву двом справді різним номерам (один із видом на місто, другий — без), а третій надсилає тариф із ціною за ніч, тоді як у всіх інших — за все перебування. Плаский список не скаже вам, що з цього перед вами. Він просто це показує.

Модель, яка витримує зіткнення з реальними постачальниками, має щонайменше чотири рівні — і тримає їх окремо:

РівеньЩо він міститьПомилка, якої слід уникати
ГотельВаш власний стабільний ID, зіставлений із кодом кожного постачальникаВикористовувати ID готелю від постачальника як первинний ключ
НомерРозміщення, конфігурація ліжок, власний текст постачальника про номер — дослівно«Причісувати» назви номерів, доки два різні номери не зіллються в один
Тарифний планТип харчування, можливість повернення коштів, спосіб оплати, постачальник, від якого він прийшовВважати сніданок чи повернення коштів частиною назви номера
ЦінаСума за все перебування, валюта, які податки й збори всередині, а які сплачуються в готеліПоказувати ціну за ніч поруч із цінами за перебування або приховувати збори, що сплачуються при заїзді

Можна сперечатися, де саме проходять межі: деякі команди виносять розміщення в окремий рівень, і це розумно, щойно ви починаєте продавати бронювання на кілька номерів. Чого робити не можна — зливати рівні лише тому, що інтерфейс показує тільки два з них. Інтерфейс може сплющувати дані під час рендерингу. Самі дані — ні.

Одна деталь заслуговує на окреме речення: зберігайте сирий опис номера від постачальника поруч із усім, що ви нормалізуєте. Коли гість приїде й отримає не той номер, що у ваучері, перше, про що всі спитають, — що саме надіслав постачальник.

Умови скасування — це дані, а не абзац тексту

Багато постачальників повертають умови скасування вільним текстом: «Безкоштовне скасування до 3 днів до заїзду, після цього — штраф у розмірі 1 ночі». Дуже хочеться вивести цей рядок як є і рухатися далі.

Не робіть цього. Текст не можна порівняти, відсортувати, відфільтрувати чи застосувати. Ваш користувач хоче бачити лише тарифи з поверненням коштів. Ваш фінансовий відділ хоче знати, які бронювання завтра стануть неповоротними, щоб агенція встигла нагадати клієнтові до дедлайну. Ваш сценарій після бронювання мусить у ту мить, коли клієнт натискає «скасувати», точно сказати, скільки з нього візьмуть. Жодне з цього не працює на реченні.

Моделюйте кожну політику як упорядкований список штрафних вікон: від цього моменту до того моменту штраф становить таку суму (або таку частку вартості перебування, або стільки ночей). Межі — це мітки часу з часовим поясом, причому поясом готелю, а не вашого сервера і не користувача, бо «за 3 дні до заїзду» означає різні моменти залежно від того, чию північ ви беретеся рахувати. Зберігайте оригінальний текст постачальника поруч зі структурованою версією, показуйте структуровану, а розбіжність між ними вважайте приводом розібратися, а не тим, що треба сховати.

І перевіряйте політику ще раз під час бронювання, а не тільки під час пошуку. Між цими двома викликами політики змінюються частіше, ніж хтось очікує.

Скільки насправді коштують помилки

Повільний пошук коштує вам конверсій — це погано, але помітно: хтось поскаржиться. Дорогі збої — тихі.

Тариф, показаний як повертаємий, який постачальник вважає неповоротним, — це суперечка з клієнтом, у якого є скриншот, і штраф зазвичай зрештою сплачує сама агенція. Ціна за ніч, подана як сума за все перебування, продає номери нижче собівартості, доки хтось у бухгалтерії цього не помітить. Номер, злитий з іншим номером, відправляє сім'ю з чотирьох осіб у номер на двох. Збори, що сплачуються в готелі й ніде не були показані, перетворюють п'ятизірковий відгук на chargeback. Кожне з цього — рішення щодо моделі даних, ухвалене в першому спринті, зазвичай під гаслом «потім причешемо».

Кешування: що можна зберігати, а що — зась

Кожна команда, що інтегрує готельний API, рано чи пізно питає, чи можна кешувати результати, щоб пошук став швидшим і дешевшим. Відповідь — так, для деяких речей, і межа між ними важить більше за будь-які показники продуктивності.

Статичний контент — назви готелів, адреси, координати, фото, списки зручностей, описи номерів — змінюється рідко, і саме його варто кешувати, агресивно, у власному сховищі. Перевірте умови постачальника щодо того, як його можна зберігати й показувати: деякі ліцензії це обмежують. Тягнути його наживо при кожному пошуку — повільно і без жодної користі.

Живі тарифи й наявність — зовсім інша справа. Кешована ціна — це здогадка про те, скільки візьме постачальник, а постачальники ваших здогадок не дотримуються. Короткочасне кешування результатів пошуку може бути прийнятним для показу сторінки — за умови, що кожен шлях до бронювання повторно перевіряє ціну в постачальника, перш ніж брати гроші, а інтерфейс сприймає змінену ціну як нормальний результат, а не як помилку. Деякі постачальники також обмежують, як часто ви можете шукати відносно того, як часто бронюєте; агресивне кешування, яке ховає від них ваш реальний трафік, — не та лазівка, на яку варто покладатися.

Ніколи не можна кешувати те, що є зобов'язанням: токен утримання ціни, номер бронювання, розрахунок штрафу за скасування. Вони належать одному користувачу й одному моменту.

Перш ніж сказати «готово»

Короткий перелік, який варто прогнати на власній інтеграції, перш ніж через неї підуть справжні бронювання:

  • Пошук повертає стан завершення, і клієнт поводиться по-різному до і після нього.
  • Готелі ідентифікуються вашим власним ID, до якого прив'язано код кожного постачальника.
  • Номер, тарифний план і ціна — окремі об'єкти у ваших даних, хоч би що показував екран.
  • Кожна ціна вказує, чи вона за ніч, чи за перебування, і що сплачується при заїзді.
  • Умови скасування зберігаються як штрафні вікна з часом у поясі готелю, разом з оригінальним текстом.
  • Шлях бронювання повторно перевіряє ціну й перечитує політику, перш ніж із когось списати гроші.
  • Ніщо, що є зобов'язанням, ніколи не віддається з кешу.

Якщо ви зважуєте, чи будувати все це самостійно під кожного постачальника, чи почати з платформи, яка вже зіткнулася з цими проблемами, контрактна сторона важить не менше за код — у нашій статті про контракти з готельним консолідатором і тарифи bedbank є перелік того, що варто вимагати. Наші власні API для авіаквитків і готелів відкриваються через розмову, а не через ключ у режимі самообслуговування; якщо вам цікавий саме цей шлях, почніть цю розмову на сторінці travel API.

Fan-out нікуди не зникне. Хороший клієнт просто перестає вдавати, що його немає.

Редакція Tekravel

Відділ travel-технологій

Відділ travel-технологій Tekravel пише для професіоналів ринку: власників агенцій, консолідаторів і розробників, які їх інтегрують. Кожну статтю перевіряють на тій самій платформі, яку вона описує, перед публікацією.